Освіта Київщини XIX – початку ХХ століття
У розділі викладено основні тенденції розвитку освіти XIX – початку XX століть: запровадження загальної початкової освіти, розширення мережі навчальних закладів, посилення впливу науки та технічних знань, формування національної освіти, відкриття жіночих гімназій
1. Освіта Київщини першої половини ХІХ століття
Експозиція розділу знайомить із розвитком освіти на території Київщини у першій половині ХІХ століття, розкриває особливості функціонування навчальних закладів різного типу протягом окресленого періоду, а також навчальних закладів, в яких готували вчителів для народної школи; ілюструє роль видатних педагогів, діячів літератури, культури, мистецтва в освітньому процесі регіону. Закріпаченням селянства, ліквідацією Гетьманщини, знищенням демократичних засад українського суспільства, зокрема – і р...
2. Освітньо-педагогічна діяльність видатних педагогів на теренах Київщини (кінець ХІХ – поч. ХХ століть)
Окрема група експонатів знайомить із процесом становлення та розвитку спеціальної педагогічної освіти Київщини. На початку ХХ століття до вчителя висувалися досить високі вимоги. Згідно документа, представленого у вітрині, учитель "повинен мати освіту не нижче середньої та спеціальну педагогічну; бути самостійною особистістю, яка прагне здобувати нові знання, та намагається покращити прийоми виховання та навчання. За можливістю вчитель повинен володіти навичками співу, музики та ручної праці". П...
Розвиток середньої (гімназійної) освіти Київщини у кінці ХІХ – на початку ХХ століть
Розвиток середньої (гімназійної) освіти Київщини у кінці ХІХ – на початку ХХ століть У цьому розділі на конкретному історичному музейному матеріалі простежено головні етапи становлення гімназійної (чоловічої та жіночої) освіти на Київщині з середини ХІХ – до початку ХХ століть. Гімназія (від грецького Γυμνάσιο (Gymnásio) – це середній загальноосвітній заклад, де учні отримують науково-теоретичну, гуманітарну та загальнокультурну підготовку. Уперше гімназією була названа середня школа, відкрита...
Видатні педагоги Білоцерківської гімназії (середини ХIХ – початку ХХ століть)
Перша Білоцерківська гімназія функціонувала в 1847-1920 роках. У гімназії працювали видатні педагоги, які своєю невтомною працею, незважаючи на тиранію самодержавної влади росії, залишалися відданими справі навчання й виховання, забезпечували належний рівень освіти та користувалися повагою серед гімназистів. Серед знаних педагогів був і священник Петро Гаврилович Лебединцев. Людина ерудована, толерантна. Зажив великої слави за життя своїми проповідями, зокрема й надрукованими тво...
Державні та земські школи. Гімназійна освіта
Київщина у ХІХ – на поч. ХХ ст. перебувала в складі Російської імперії, де державний тип шкільництва розвивався вкрай мляво та й розпочався порівняно пізно. У першій половині ХІХ століття існували поодинокі державні парафіяльні училища (1807 р.), кількість яких до 30-х років ХІХ ст. помітно скорочувалася, а опісля польського Листопадового повстання вони взагалі були заборонені, оскільки там навчалося чимало «бунтівного» польського шляхетства. У 1832 р. був заснований Київський навчальний округ,...
Дяківські школи кінця XVIII – початку XX століття
Протягом аграрної епохи (до 30-х років XIX століття, коли розпочався промисловий переворот) українські землі майже не знали державного шкільництва. Однак, якщо влада Російської імперії, котрій в цю епоху належала Київщина, могла обходитися без початкового шкільництва для простолюду, то будь-яка релігійна структура мала і завжди буде мати потребу в освічених мирянах, оскільки під час богослужінь комусь треба читати та співати. Тому там, де з’являлася синагога, то поряд будували талмуд-тори та хед...
Заміна духовенства світськими педагогічними кадрами
Оскільки державна педагогічна освіта з’явилася порівняно пізно (учительську семінарію у Києві створили лише у 1868/1869 навчальному році), то місце професійних педагогів століттями займали церковнослужителі. У середньовіччі та на початку модерну образ першого вчителя асоціювався з постаттю дяка, а з початком індустріального перевороту (середина ХІХ ст.) – ще й священника. Розпорядження київського митрополита Ісидора (Нікольського) щодо неодмінного виконання кожним настоятелем обов’язків нар...
Історичний розвиток дошкільних закладів виховання Київщини
Основоположником дошкільного виховання заслужено вважається німець Фрідріх Вільгельм Фребель. Отримавши духовне виховання, він вважав, що «діти – це квіти життя, а квітам місце в саду». І саме з його легкої руки у багатьох країнах світу, носять саме таку назву. У 1837 р. Ф. Фребель запровадив термін «дитячий садок» до педагогічного наукового обігу, а вже у 1839-1840 навчальному році відкрив перший садок, а при ньому – школу для садівниць. Саме так тоді назвали виховательок. Тогочасна Київська г...
Приходські училища Міністерства народної просвіти та спроба розвитку церковного шкільництва
Після поділу Речі Посполитої (кінець ХVIII століття) та зникнення польської державності Правобережна Київщина перейшла під владу російської монархії. Остання не визнавала існування польської державності, однак для непорушності соціального порядку залишила недоторканною шляхетську земельну власність. Поміщицькі маєтки трималися на роботі численних економів, управителів, орендарів, писарів, набраних із тієї ж польської шляхти. Звісно, що всі мали бути писемними. Тому російський імператор Алєксанд...
Становлення та розвиток гімназійної освіти на Київщині кінця ХIХ – початку ХХ століть. Історія Білоцерківської гімназії (1847-1920 рр.)
На початку ХIХ століття гімназія стала основним типом середньої загальноосвітньої школи. Малодослідженими є діяльність гімназій повітових міст Київщини, яких на кінець ХIХ – початок ХХ століття налічувалося близько тридцяти. 5 листопада 1804 року Міністерство народної освіти видало Статут навчальних закладів підвідомчих університетам, у якому було передбачено відкриття гімназії в кожному губернському місті. Це було початком розвитку гімназійної освіти, після чого цей навчальний заклад отримав ст...
Церковнопарафіяльні школи як основний тип шкільництва
Близько 800 літ своєї історії український народ майже не знав іншого типу шкільництва, окрім церковнопарафіяльного. На той час понад 90% населення Київщини були селянами, серед яких (зокрема, на Правобережжі) абсолютна більшість була безправними кріпаками, які майже все життя мали справу з панщиною і тому потребували освіти та можливості її здобути. Тому аграрні школи мали, переважно, найпростіший характер у вигляді примітивного дяківського навчання. Однак, опісля промислового перев...
Тарас Григорович Шевченко та освітяни Київщини
Відомо, що Великий Кобзар народився у Звенигородському повіті колишньої Київської губернії. Саме в рідних Моринцях (нині це Черкащина) він отримав першу освіту в місцевого духовенства. І хоча про «дяка-маляра», що вчив його малювати, він згадував украй негативно, все ж саме вчасно помічені та розвинені художні здібності стали відправною точкою мистецького злету Тараса. Історичні стежки часом приводили Кобзаря на малу Батьківщину і він, будучи столичним академіком, неодноразово спілкувався...
Шкільне меценатство Київщини ХІХ – початку ХХ століть
Меценатство – давня загальнолюдська традиція, яка веде свій початок ще від античних часів. Термін «меценат» пішов від імені римлянина Гая Цільнія Мецената (70 р. до н. е – 8 р. до н. е.). заможного рабовласника, а відтак – покровителя поетів і художників (Вергілія, Горація та ін.). Так склалося, що меценатські інвестиції дуже часто стосувалися і стосуються культури і освіти – тобто тих галузей, які в Україні, зазвичай, фінансуються мало не за залишковим принципом. І оскільки освітня та культурн...